хмиз

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	хми́з	хмизи́
Р.	хми́зу	хмизі́в
Д.	хми́зові хми́зу	хмиза́м
З.	хми́з	хмизи́
Ор.	хми́зом	хмиза́ми
М.	хмизу́	хмиза́х
Кл.	хми́зе*	хмизи́*

хмиз

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1c^.

Корінь: -хмиз-.

Вимова

• МФА : [ˈxmɪz] (одн.)  вимова^{?, файл} [xmeˈzɪ] (мн.)   вимова^{?, файл}
• УФ: [хми́з]

Семантичні властивості

Значення

1. невеликі тонкі гілки, відділені від дерева ◆ Розбрелись по лісу, назбирали хмизу, // Підпалили сосну од гори до низу. Народна пісня, «Їхали козаки…» ◆ Здалеки здавалось, ніби то стояли рідкі тини з тоненького хмизу або тонісінькі штахети, обтикані зверху якимись цяцьками. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1876 р. [СУМ-11] ◆ [Одарка:] Що ж це дівка й досі не несе хмизу? У печі зовсім погасло. М. Л. Кропивницький, «Дай серцеві волю, заведе у неволю», 1873 р. [СУМ-11] ◆ Назустріч їхала валка саней із хмизом. Г. М. Хоткевич, «Життєві аналогії», 1897—1901 рр. [СУМ-11] * у порівняннях ◆ Розмова загорілася, як сухий хмиз на огні. Щира, гаряча, довга… Степан Васильченко, «Талант», 1924 р. [СУМ-11]
2. рідк. те ж саме, що хмизняк (в 1 знач.) ◆ Заросла дороженька хмизом. Народна дума // «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни», зібрав І. Я. Лукашевич, 1836 р. ◆ Його рубали, а він ріс! // На місці зрубаного дуба росли нові!.. // І навіть хмиз угору дерся!.. В. М. Сосюра, «Сад», 1928 р. [СУМ-11]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• докидати (докинути) хмизу в жар
• підкладати (підкласти) хмизу

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: хмизняк, хмиззя

Етимологія

Від праслов'янської форми *xmyzъ, від котрої також виникли укр. хмиз, рос. хмыз «хворост, чагарник», білор. хмыз «чагарник», пол. chmyz «шкапа; миршава людина; чагарник; хвоя» (з укр.), чеськ. hmyz «комаха», словац. hmyz «комаха». — Загальноприйнятної етимології не має; припускається давніше праслов. *smyzъ < індоєвроп. *smū-g’-/ smeu-g’- (пор. нім. Schmauch «густий дим», англ. smoke «дим») з розвитком значень у слов'янських мовах: «дим, імла, туман» > «зарості» (ЄССЯ 8, 46); можливий зв'язок з га́му́з «сміття, залишки листя на городі»; менш імовірне звуконаслідувальне походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 6—7); безпідставне зближення з д.-інд. क्षुमा kṣumā «льон» (Peterson KZ 36? 145—146). — Фасмер IV 250—251. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: хво́рост (ru) чол.