Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відмінок однина множина
Н. фа́х фа́хи
Р. фа́ха фа́хів
Д. фа́ху
фа́хові
фа́хам
З. фа́х фа́хи
Ор. фа́хом фа́хами
М. на/в фа́ху на/в фа́хах
Кл. фа́ху* фа́хи*

фа́х

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -фах-.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. вид діла, трудової діяльності, що вимагає якогось навчання і є основний засіб до життя; професія. ◆ немає прикладів застосування.
  2. основна кваліфікація, спеціальність. ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен., розм. справа, поранка, в якій хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист. ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

  1. професія
  2. кваліфікація, спеціальність

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від нім. Fach (можл. через пол. fach).

ПерекладРедагувати

вид діла, трудової діяльності
основна кваліфікація, спеціальність
справа, поранка, в якій хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист

ДжерелаРедагувати

Білоруська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: -фах-.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. фах (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Прислів’я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

ДжерелаРедагувати