Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я уві́рував уві́рую  —
Ти уві́рував
уві́рувала
уві́руєш уві́руй
Він
Вона
Воно
уві́рував
уві́рувала
уві́рувало
уві́рує  —
Ми уві́рували уві́руєм(о) уві́руймо
Ви уві́рували уві́руйте
Вони уві́рували уві́рують  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч. уві́рувавши
Дієприкм. пас. мин. ч. уві́руаний
Безособова форма уві́руано

у-ві-ру-ва-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: у-; корінь: -вір-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. те ж саме, що повірити I. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  2. глибоко сприйняти якусь ідею. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
  3. глибоко повірити в бога; стати віруючим. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Хто увірує й охреститься, буде спасений, а хто не ввірує, засуджений буде. Джерело — Марка 16:15-18.

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

повірити
глибоко сприйняти якусь ідею
глибоко повірити в бога; стати віруючим

Джерела ред.