тужливий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	тужли́вий	тужли́ва	тужли́ве	тужли́ві
Р.	тужли́вого	тужли́вої	тужли́вого	тужли́вих
Д.	тужли́вому	тужли́вій	тужли́вому	тужли́вим
З.	тужли́вого (іcт.) тужли́вий (неіст.)	тужли́ву	тужли́ве	тужли́вих (іст.) тужли́ві (неіст.)
О.	тужли́вим	тужли́вою	тужли́вим	тужли́вими
М.	тужли́вім тужли́вому	тужли́вій	тужли́вім тужли́вому	тужли́вих

туж-ли́в-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -туж-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [tʊˈʒlɪu̯ei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. сповнений туги. ◆ У неділю із шляху долітали тужливі пісні П. Й. Панч, «На калиновому мості,1965,22.»
2. який виражає тугу, сум. ◆ Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 181.»
3. перен. жалібний, протяжний (про крик птахів). ◆ Знімається [лебідь] з тужливим ячанням високо-високо в небо. О. Т. Гончар, « ІІІ, 1959,179.» ◆ А пригадується мені той тужливий 1957-й, коли не стало Любові Кучер (з газ.)
4. перен. який навіває тугу, сум. ◆ Тож, як тужлива зима доливає всі інші потоки, Ніл зостається в своїх берегах. Зеров, «Вибр.,1966, 364. »

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Тужанський дієслова: тужити прислівники: тужливо

Етимологія

Від ??

Переклад

сповнений туги
Англійськаen: sad, melancholy, wailing, wailsome, woeful, woesome, plaintive, plangent, baleful Польськаpl: markotny Російськаru: тоскливый, заунывный, жалобный; печальный; горестный, скорбный

який виражає тугу, сум

жалібний, протяжний

який навіває тугу, сум

Джерела

• Словник УЛІФ: тужливий
• Тужливий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Oleg Aleksejczuk. Praktyczny słownik polsko-ukraiński. Kraków,2004,132