терен
Українська
ред.
те́рен
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | те́рен | терени́ |
| Р. | те́рну | терені́в |
| Д. | те́рну | терена́м |
| З. | те́рен | терени́ |
| Ор. | те́рном | терена́ми |
| М. | те́рні | терена́х |
| Кл. | те́рне* | терени́* |
терен (не зазначено розбиття на склади)
Іменник чоловічого роду, відмінювання 1*c.
Корінь: -терен-.
Вимова
ред.- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. ◆ На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно. І. С. Нечуй-Левицький ◆ Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю. П. Й. Панч ◆ Шипшина й терен при дорозі, а в далині – полки дубів. Драй-Хмара
- плоди цієї рослини. ◆ Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! Марко Вовчок ◆ – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду. М. П. Стельмах ◆ Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом.
- окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. ◆ Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має. Франко ◆ З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло. Ю. К. Смолич
Холоніми
ред.Мероніми
ред.- —
- —
- —
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ?
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
тере́н
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | тере́н | тере́ни |
| Р. | тере́на | тере́нів |
| Д. | тере́нові тере́ну |
тере́нам |
| З. | тере́н | тере́ни |
| Ор. | тере́ном | тере́нами |
| М. | на/у тере́ну | на/у тере́нах |
| Кл. | тере́ну* | тере́ни* |
тере́н
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -терен-.
Вимова
ред.- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- місцевість, територія. ◆ Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно. І. Я. Франко ◆ Карпати – одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук. з наук. літ.
- перен., ґрунт, простір, основа розвитку чого-небудь. ◆ Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? І. Я. Франко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ?
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |