Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	спочува́ю	спочува́в спочува́ла	спочува́тиму	—
Ти	спочува́єш	спочува́в спочува́ла	спочува́тимеш	спочува́й
Він Вона Воно	спочува́є	спочува́в спочува́ла спочува́ло	спочува́тиме	—
Ми	спочува́єм(о)	спочува́ли	спочува́тимем(о)	спочува́ймо
Ви	спочува́єте	спочува́ли		спочува́йте
Вони	спочува́ють	спочува́ли	спочува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	спочува́ючи
Дієприсл. мин. ч.	спочува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

спо-чу-ва́-ти

Префікси: с-по-; корінь: -чу-; суфікси: -в -а; дієслівне закінчення: -ти.

те ж саме, що відчувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Наталції було занадто нїяково; вона спочувала, що лице її горіло огнем, бо, опріч звичайної соромливости, вона ще добре тямила, що в душі її подруг прокидала ся заздрість Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)

спочувати