річковик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	річкови́к	річковики́
Р.	річковика́	річковикі́в
Д.	річковико́ві річковику́	річковика́м
З.	річковика́	річковикі́в
Ор.	річковико́м	річковика́ми
М.	річковико́ві річковикі́	річковика́х
Кл.	річковику́	річковики́

річ-ко-ви́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -річк-; суфікси: -ов-ик.

Вимова

• МФА : [rʲit͡ʃkɔˈu̯ɪk] (одн.), [rʲit͡ʃkɔu̯eˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. що стосується особи, що працює у річфлоті, зв’язаний з ним. ◆ Великі судна, важкі каравани з вантажами очолюють заслужені капітани, потомственні річковики, для яких шлях по Дніпру став дорогою життя, дорогою праці.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: річковик