румовище

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	румо́вище	румо́вища
Р.	румо́вища	румо́вищ
Д.	румо́вищові румо́вищу	румо́вищам
З.	румо́вищо	румо́вища
Ор.	румо́вищом	румо́вищами
М.	румо́вищу	румо́вищах
Кл.	румо́вищо*	румо́вища*

ру-мо́-ви-ще

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -румов-; суфікс: -ищ; закінчення: -е.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. руїна. ◆ Мій пане, який нерозумний світ!… Яка на румовище сходить журба! Юрій Андрухович, «Грифон» ◆ Тільки румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло Іван Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: румовище