реченець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | речене́ць | реченці́ |
| Р. | реченця́ | реченці́в |
| Д. | реченце́ві реченцю́ |
реченця́м |
| З. | речене́ць | реченці́ |
| Ор. | реченце́м | реченця́ми |
| М. | реченці́ реченця́ |
реченця́х |
| Кл. | реченцю́* | реченці́* |
речене́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -реч-; суфікс: -енець.
Вимова
ред.- МФА : [ret͡ʃeˈnɛt͡sʲ] (одн.), [ret͡ʃenʲˈt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- заст. строк. [≈ 1] ◆ Реченець умовленої сплати вже минув. І. Я. Франко, «VII, 1951, 115» ◆ Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю «Михайло Коцюбинський», I, 1955, 112 р. ◆ Надійшов реченець виїзду до війська. , «Степан Ковалів, Світ…, 1960, 68»
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Переклад
ред.| Список перекладів | |
| |