резиґнація
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | резиґна́ція | — |
Р. | резиґна́ції | — |
Д. | резиґна́ції | — |
З. | резиґна́цію | — |
Ор. | резиґна́цією | — |
М. | резиґна́ції | — |
Кл. | резиґна́ціє* | — |
ре-зиґ-на́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -резиґнац-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: [rezeˈɡnɑt͡sʲijɐ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- цілковита покірливість долі; відмова від опору, боротьби ◆ Чоловік відкинувся на спинку крісла, приклав пальці обох рук кінчиками один до одного і з виглядом цілковитої резигнації заплющив очі
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ?
Переклад ред.
Список перекладів | |