Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відмінок однина множина
Н. прикме́тник прикме́тники
Р. прикме́тника прикме́тників
Д. прикме́тнику
прикме́тникові
прикме́тникам
З. прикме́тник прикме́тники
Ор. прикме́тником прикме́тниками
М. на/в прикме́тнику на/в прикме́тниках
Кл. прикме́тнику* прикме́тники*

прик-ме́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -прикмет-; суфікс: -ник.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмiнка. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Як і в російській мові, в українській прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати

У Вікіпедії є стаття