Українська

прик-ме́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -прикмет-; суфікс: -ник.

частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмiнка. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Як і в російській мові, в українській прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Англійська_en: adjective ^(en) Грецька_el: επίθετο Польська_pl: przymiotnik Російська_ru: прилагательное, имя прилагательное Шведська_sv: adjektiv ^(sv) сер.

У Вікіпедії є стаття

Прикметник

прикметник