постільничий
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
Іменник.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | постільничий | постільничі |
| Р. | постільничого | постільничих |
| Д. | постільничому | постільничим |
| З. | постільничого | постільничих |
| Ор. | постільничим | постільничими |
| М. | постільничому | постільничих |
| Кл. | постільничий | постільничі |
по-стіль-ни-чий
Іменник, істота, чоловічий рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -постіль-; суфікси: -н-ич- ; закінчення: -ий
Вимова ред.
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості ред.
Значення ред.
- істор. у 15-17 ст. старовинна посада особи на придворній службі, в обов'язки якого входило стежити за чистотою, оздобленням й збереженням ліжка князя, короля або царя (залежно від назви голови держави ◆ Пісний і милостивий старець, книжник, перший постільничий - Олексій Тимофійович Лихачов. О. М. Толстой
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія ред.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |