позичати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | позича́ю | позича́в | позича́тиму | — |
| Ти | позича́єш | позича́в позича́ла | позича́тимеш | позича́й |
| Він Вона Воно |
позича́є | позича́в позича́ла позича́ло | позича́тиме | — |
| Ми | позича́єм(о) | позича́ли | позича́тимем(о) | позича́ймо |
| Ви | позича́єте | позича́ли | позича́йте | |
| Вони | позича́ють | позича́ли | позича́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | позича́ющий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | позича́вший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | позича́я | |||
| Дієприсл. мин. ч. | позича́в, позича́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | позича́емый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | позича́овано | |||
по-зи-ча́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: по-; корінь: -зич-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [pɔzeˈt͡ʃɑte]
Прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- що і без прям. дод. брати в борг у кого-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- кого, що брати в тимчасове користування ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- що кому давати в борг кому-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- що, перен. засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ?
Переклад
ред.| брати в борг у кого-небудь | |
| брати в тимчасове користування | |
| кому давати в борг кому-небудь | |
| засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось | |
Джерела
ред.- Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5