повість

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	по́вість	по́вісті
Р.	по́вісті	по́вістей
Д.	по́вісті	по́вістям
З.	по́вість	по́вісті
Ор.	по́вістю	по́вістями
М.	по́вісті	по́вістях
Кл.	по́вісте*	по́вісті*

по́-вість

Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -вість-.

Вимова

• МФА : [ˈpɔu̯ʲisʲtʲ] (одн.), [ˈpɔu̯ʲisʲtʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

літ.

1. літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом ◆ Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання… Але він пише і великі повісті Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39 ◆ Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем Зінаїда Тулуб, В степу…, 1964, 214
2. оповідання. ◆ А сюю повість, або казку, та розказував мені покійний Панас Месюра Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 222 ◆ Просто й немудро пливла промова — повість жіночого життя Василь Еллан, II, 1958, 9

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. твір
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Холоніми

1. —
2. —

Мероніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: powieść (pl) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: повість