повісти
Українська
ред.
повісти (дієслово) ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
мин. | майб. | наказ. | |
---|---|---|---|
Я | пові́в | пові́м | — |
Ти | пові́в повіла́ |
повіси́ | *пові́(д)ж |
Він вона воно |
пові́в повіла́ повіло́ |
пові́сть | — |
Ми | повіли́ | повімо́ | *пові́(д)жмо |
Ви | повіли́ | повісте́ | *пові́(д)жте |
Вони | повіли́ | повідя́ть | — |
Дієприкм. | — | ||
Дієприкм. пас. | пові́(д)жений | ||
Дієприсл. | пові́вши | ||
Безособова форма |
по-ві́-сти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).
Префікс: по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [po'vistɪ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- повідати, розказати. ◆ Хотіли читачам Ви, певне, повісти, що в дні осягнення вселюдської мети даремно на сонет нам покладать надію. Максим Рильський ◆ Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Повідж мені правдочку. Ой летіли дикі гуси... правди мені не повіли , «Словарь української мови»
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від вѣдѣти.
Переклад ред.
Список перекладів | |
повісти (іменник) ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
Корінь: -віст-.
Вимова ред.
- МФА: ['povistɪ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.] ред.
Значення ред.
- род. в. від повість. ◆ З того часу, як зроблено в Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці , «Словарь української мови» ◆ Персонажі з сієї повісти могли-б бути де хочеш, тільки не серед українського селянства. На персонажів повісти дивляться як на справжніх живих людей. Надумує сюжет до повісти , «Російсько-український академічний словник 1924–33рр.»