повісти
Українська
ред.
повісти (дієслово)
ред.Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | пові́в | пові́м | — |
| Ти | пові́в повіла́ |
повіси́ | *пові́(д)ж |
| Він вона воно |
пові́в повіла́ повіло́ |
пові́сть | — |
| Ми | повіли́ | повімо́ | *пові́(д)жмо |
| Ви | повіли́ | повісте́ | *пові́(д)жте |
| Вони | повіли́ | повідя́ть | — |
| Дієприкм. | — | ||
| Дієприкм. пас. | пові́(д)жений | ||
| Дієприсл. | пові́вши | ||
| Безособова форма | |||
по-ві́-сти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, окрема дієвідміна (форми наказового способу існують винятково в просторіччі).
Префікс: по-; корінь: -віс-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [po'vistɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- повідати, розказати. ◆ Хотіли читачам Ви, певне, повісти, що в дні осягнення вселюдської мети даремно на сонет нам покладать надію. Максим Рильський ◆ Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Повідж мені правдочку. Ой летіли дикі гуси... правди мені не повіли , «Словарь української мови»
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від вѣдѣти.
Переклад
ред.| Список перекладів | |
повісти (іменник)
ред.Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.Корінь: -віст-.
Вимова
ред.- МФА: ['povistɪ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
ред.Значення
ред.- род. в. від повість. ◆ З того часу, як зроблено в Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці , «Словарь української мови» ◆ Персонажі з сієї повісти могли-б бути де хочеш, тільки не серед українського селянства. На персонажів повісти дивляться як на справжніх живих людей. Надумує сюжет до повісти , «Російсько-український академічний словник 1924–33рр.»