Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Українська

ос-лі́н-чик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -слін-; суфікс: -чик.

зменш.-пестл. до ослін ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Чіпка приставив з другого боку стола ослінчика, сів навпроти гостя. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Роздумувала Одарка, сидячи на ослінчику біля хати. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11]

Найтісніша спорідненість
іменники: ослін

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: ла́вочка ^(ru) жін.

ослінчик