орфографія
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | орфогра́фія | — |
| Р. | орфогра́фії | — |
| Д. | орфогра́фії | — |
| З. | орфогра́фію | — |
| Ор. | орфогра́фією | — |
| М. | орфогра́фії | — |
| Кл. | орфогра́фіє* | — |
ор-фо-гра́-фі-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -орфограф-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- МФА: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис ◆ Учні писали деякі слова так, як вимовляли у Ковалівці, порушуючи правила орфографії. В. Кучер
- написання слів відповідно до таких правил ◆ І мова, і орфографія грамот [до 1450 р.] ще досить строкаті, неусталені. «Пит. походж. укр. мови»
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Від гр. ορθογραφία — правопис
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| |
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: орфографія
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005.