опозиціонувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	опозиціону́ю	опозиціонува́в	опозиціонува́тиму	—
Ти	опозиціону́єш	опозиціонува́в опозиціонува́ла	опозиціонува́тимеш	опозиціону́й
Він Вона Воно	опозиціону́є	опозиціонува́в опозиціонува́ла опозиціонува́ло	опозиціонува́тиме	—
Ми	опозиціону́єм(о)	опозиціонува́ли	опозиціонува́тимем(о)	опозиціону́ймо
Ви	опозиціону́єте	опозиціонува́ли		опозиціону́йте
Вони	опозиціону́ють	опозиціонува́ли	опозиціонува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	опозиціону́ючи
Дієприсл. мин. ч.	опозиціонува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	опозиціоно́ваний
Безособова форма	опозиціоно́вано

о-по-зи-ці-о-ну-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -опозиціон-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ɔpɔzet͡sʲiɔnʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. займати опозиційну позицію, бути в опозиції. ◆ Різні особи чи групи осіб, які мені опозиціонують, намагаються трактувати все, що я роблю і навіть – що зовсім прикро і не робить їм честі – мою хворобу так, як вигідно їм.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: опозиціонер прикметники: опозиційний дієслова: опонувати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: oppose Польськаpl: opozycjonować Російськаru: оппозиционировать (ru)