обумовити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | обумо́вив | обумо́влю | — | |
| Ти | обумо́вив обумо́вила | обумо́виш | обумо́в | |
| Він Вона Воно |
обумо́вив обумо́вила обумо́вило | обумо́влять | — | |
| Ми | обумо́виили | обумо́вим(о) | обумо́вим(о) | |
| Ви | обумо́вили | обумо́вте | ||
| Вони | обумо́вили | обумо́влять | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | обумо́вивши | |||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | обумо́влений | |||
| Безособова форма | обумо́влено | |||
обумовити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Префікси: об-у-; корінь: -мов-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- див. обумовлювати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: обумовити
- Обумовити // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.