нарука
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | на́рука | на́руки |
| Р. | на́руки | на́рук |
| Д. | на́руці | на́рукам |
| З. | на́руку | на́руки |
| Ор. | на́рукою | на́руками |
| М. | на́руці | на́руках |
| Кл. | на́руко* | на́руки* |
на́-ру-ка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: на-; корінь: -рук-; закінчення: -а.
Вимова
ред.Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- благодіяння, добродіяння. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Переклад
ред.| Список перекладів | |
Метаграми
ред.Джерела
ред.- О.І. Іліаді. Архаїчна лексика українських діалектів Закарпаття й реконструкція праслов'янського словника, — 2011.