навчання
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | навча́ння | навча́ння |
| Р. | навча́ння | навча́нь |
| Д. | навча́нню | навча́нням |
| З. | навча́ння | навча́ння |
| Ор. | навча́нням | навча́ннями |
| М. | навча́нні навча́нню |
навча́ннях |
| Кл. | навча́ння | навча́ння |
на-вча́-ння
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: на-; корінь: -вч-; суфікси: -ан-н; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дія за значенням навчати[[Категорія:Вербальні слова}}]], научати і навчатися, научатися.
◆ Ро́злади навча́ння мед. — нездатність засвоювати, зберігати або узагальнювати нову інформацію внаслідок недостатності або дефектів уваги, пам'яті, логічного мислення тощо.
Синоніми ред.
- рідк. науча́ння, -я,
- частк. наука
- частк. освіта
- у знач. «конкретні рекомендації/поради» напучення, настанова, вказівка
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Навчання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.