молитва
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | моли́тва | молитви́ |
| Р. | моли́тви | молито́в |
| Д. | моли́тві | молитва́м |
| З. | моли́тву | молитви́ |
| Ор. | моли́твою | молитва́ми |
| М. | моли́тві | молитва́х |
| Кл. | моли́тво* | молитви́* |
мо-ли́т-ва
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1*c за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -молитв-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [mɔˈlɪtʋɐ] (одн.), [mɔleˈtʋɪ] (мн.)
прослухати вимову
- УФ: [моли́тва]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дія за значенням молитися[[Категорія:Вербальні слова}}]] [≈ 1] ◆ Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч. М. М. Коцюбинський, «Він іде!», 1906 р. [СУМ-11] ◆ Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати. Зінаїда Тулуб, «В степу безкраїм за Уралом», 1964 р. [СУМ-11]
- установлений текст, який промовляється, виголошується вірянами при зверненні до бога, до святих ◆ Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно. Марко Вовчок, «Дяк», 1860-ті рр. [СУМ-11] ◆ Упавши навколішки, чернець пошепки проказував молитви. О. В. Донченко [СУМ-11] * у порівняннях ◆ Дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього: тихо, як сівач, переходить з одного урочища на друге, урочисто, наче молитву, шепочучи свої аршини. М. П. Стельмах, «Хліб і сіль», 1954—1958 рр. [СУМ-11]
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| дія за знач. молитися | |
| текст, який промовляється, виголошується віруючими при зверненні до бога | |