минувшина
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | мину́вшина | — |
| Р. | мину́вшини | — |
| Д. | мину́вшині | — |
| З. | мину́вшину | — |
| Ор. | мину́вшиною | — |
| М. | мину́вшині | — |
| Кл. | мину́вшино* | — |
ми-ну́в-ши-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -минувш-; суфікс: -ин; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [meˈnuu̯ʃenɐ] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що минуле. ◆ Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Обігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! Грабовський, «I, 1959, 120» ◆ Багато роздумує він над своєю минувшиною Ольга Кобилянська, «III, 1956, 281» ◆ Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці… І могила сотні років стоїть у степу як свідок сивої минувшини О. В. Донченко, «III, 1956, 71»
- у порівняннях. ◆ Оглянув [Марко] і кострубаті, вітрами нагнуті верби, що підійшли до нього, як минувшина М. П. Стельмах, «Правда…, 1961, 22»
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |