машталір
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | машталі́р | машталі́рі |
| Р. | машталі́ра | машталі́рів |
| Д. | машталі́рові машталі́ру |
машталі́рам |
| З. | машталі́ра | машталі́рів |
| Ор. | машталі́ром | машталі́рями |
| М. | машталі́рові машталі́рі |
машталі́рах |
| Кл. | машталі́ре | машталі́рі |
маш-та-лі́р
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: машталір-; корінь: --
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- МФА: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- {{заст.|uk}, арх. конюх, кучер. [≈ 1] ◆ Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати Олекса Стороженко, I, 1957, 225 ◆ Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір Микола Олійник, Леся, 1960, 94).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |