машталір

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	машталі́р	машталі́рі
Р.	машталі́ра	машталі́рів
Д.	машталі́рові машталі́ру	машталі́рам
З.	машталі́ра	машталі́рів
Ор.	машталі́ром	машталі́рями
М.	машталі́рові машталі́рі	машталі́рах
Кл.	машталі́ре	машталі́рі

маш-та-лі́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: машталір-; корінь: --

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• МФА: []

Семантичні властивості

Значення

1. {{заст.|uk}, арх. конюх, кучер. ◆ Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати Олекса Стороженко, I, 1957, 225 ◆ Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір Микола Олійник, Леся, 1960, 94).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Маштале́р, Машталі́р

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: машталір