манячіти
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | манячі́ю | манячі́в манячі́ла | манячі́тиму | — |
| Ти | манячі́єш | манячі́в манячі́ла | манячі́тимеш | манячі́й |
| Він Вона Воно |
манячі́є | манячі́в манячі́ла манячі́ло | манячі́тиме | — |
| Ми | манячі́єм(о) | манячі́ли | манячі́тимем(о) | манячі́ймо |
| Ви | манячі́єте | манячі́ли | манячі́йте | |
| Вони | манячі́ють | манячі́ли | манячі́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | манячі́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | манячі́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
ма-ня-чі́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -маняч-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що мерехтіти. [≈ 1] ◆ У хатї ще манячіло cьвітло, а дзиґарки показували всього тілько початок десятої години Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |