блимати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бли́маю	бли́мав	бли́матиму	—
Ти	бли́маєш	бли́мав бли́мала	бли́матимеш	бли́май
Він Вона Воно	бли́має	бли́мав бли́мала бли́мало	бли́матиме	—
Ми	бли́маєм(о)	бли́мали	бли́матимем(о)	бли́маймо
Ви	бли́маєте	бли́мали		бли́майте
Вони	бли́мають	бли́мали	бли́матимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	бли́мающий
Дієприкм. мин. ч.	бли́мавший
Дієприсл. теп. ч.	бли́мая
Дієприсл. мин. ч.	бли́мав, бли́мавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бли́маемый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	бли́маовано

бли́-ма-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -блима-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈblɪmɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. тільки 3 ос. світитися тьмяним нерівним світлом. ◆ Я на небо позираю — Сумно блимають зірки Грабовський
2. чим. світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. ◆ Клим не думав спати, блимав у темряві цигаркою Васильченко
3. перен. раптово з'являтися і зникати. ◆ Думки блимали, як брудні шкельця на сонці Панч
4. на кого — що. кидати погляди, поглядати. ◆ Яків раз по раз блимав на чоловіка Панас Мирний

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

світитися тьмяним нерівним світлом

світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати

раптово з'являтися і зникати

кидати погляди, поглядати

Джерела

• Словник УЛІФ: блимати