локриця

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	локри́ця	локри́ці
Р.	локри́ці	локри́ць
Д.	локри́ці	локри́цям
З.	локри́цю	локри́ці
Ор.	локри́цею	локри́цями
М.	локри́ці	локри́цях
Кл.	локри́це*	локри́ці*

лок-ри́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -локриц-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [lɔˈkrɪt͡sʲɐ] (одн.), [lɔˈkrɪt͡sʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Локриця

Значення

1. бот. багаторічна рослина родини Бобових, корінь якої використовується в промисловості й медицині. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: локричний

Етимологія

Від лакри́ця «(бот.) «солодка, Glycyrrhiza L.» лакариця «солодка щетиниста, Glycyrrhiza echinata L.» Мак, лакричник «тс.» Мак, локри́ця «солодка», люкреція «солодка гола, Gl. glabra» Мак, лякориця «тс.; солодка щетиниста» Мак;— рос. лакри́ца «солодка», лакри́чник, білор. лакры́ца, лакры́чнік, пол. lukrecja, ст. lakrycja, чеськ. lékořice, словац. lekorica, в.-луж. lekwica, [lekrica], н.-луж. lakrica, болг. лакрица, [лакриц] «тс.»;— запозичення з німецької мови; нім. Lakritze «тс.» походить від лат. liquiritia (lacritia) «солодковий корінь», яке зводиться до д.-грец. γλυκύρριζα «тс.», утвореного з основ прикметника «солодкий», етимологічно неясного, та іменника д.-грец. ῥίζα «корінь», спорідненого з лат. radix «тс.».— СІС 382; Фасмер II 453; КЭСРЯ 233; Преобр. І 431; Боброва РЯШ 1973/5, 99; Machek ESJČ 124; БЕР III 293; Bern. 1 699; Schuster-Šewc 813; Kluge—Mitzka 419; Walde—Hofm. I 812; Frisk II 655—656. — Див. ще радика́л. — Пор. Глике́рія, гліцери́н, глюко́за.

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: sugar root

Джерела

• Словник УЛІФ: локриця