Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
легітима́ція
|
легітима́ції
|
| Р.
|
легітима́ції
|
легітима́цій
|
| Д.
|
легітима́ції
|
легітима́ціям
|
| З.
|
легітима́цію
|
легітима́ції
|
| Ор.
|
легітима́цією
|
легітима́ціями
|
| М.
|
легітима́ції
|
легітима́ціях
|
| Кл.
|
легітима́ціє*
|
легітима́ції*
|
ле-гі-ти-ма́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -легітимац-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Семантичні властивості
ред.
- визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження, певних рішень. Спосіб надання владним стосункам загальнозначущої форми, коли суспільство встановлює певну систему норм та цінностей, які примушують визнавати право одних, впливати на інших. Прийняття всіма учасниками соціально-політичного процесу певних умов і “правил гри”.
- документ, який підтверджує це право або повноваження ◆ немає прикладів застосування.
- узаконення позашлюбних дітей, тобто присвоєння їм у встановленому порядку прав законних дітей ◆ немає прикладів застосування.
- спосіб або процес, завдяки якому держава або політична система одержує виправдання ◆ немає прикладів застосування.
- форма посвідчення особи громадянина в державах, де відсутня паспортна система ◆ немає прикладів застосування.
- —
- узаконення
- адпоція?
- легітимізування
- посвідка
Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.
Від лат. legitimus — законний
| визнання чи підтвердження законності якого-небудь права або повноваження, певних рішень
|
|
|
|
| документ, який підтверджує це право або повноваження
|
|
|
| узаконення позашлюбних дітей, тобто присвоєння їм у встановленому порядку прав законних дітей
|
|
|
| спосіб або процес, завдяки якому держава або політична система одержує виправдання
|
|
|
| форма посвідчення особи громадянина в державах, де відсутня паспортна система
|
|
|
прослухати вимову?, файл