кукуцик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	куку́цик	куку́цики
Р.	куку́цика	куку́циків
Д.	куку́цику куку́цикові	куку́цикам
З.	куку́цик	куку́цики
Ор.	куку́циком	куку́циками
М.	на/в куку́цику	на/в куку́циках
Кл.	куку́цику*	куку́цики*

ку-ку́-цик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кукуцик-.

Вимова

• МФА : [kʊˈkut͡sek] (одн.), [kʊˈkut͡seke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. етн. маленькі пасхальні хлібчики-перепічки з пташечками, шишечками, завитками. ◆ У гірських районах збереглася традиція посилати у четвер дітей за кукуциками до сусідів і родичів. Це маленькі хлібчики-перепічки з пташечками, шишечками, завитками. Цих дітей здавна називають вогниками – провісниками весни. Жінки тішилися одна перед одною: «А до мене нині приходило аж 30 вогників». Це була велика радість, коли до хати навідувалося багато діточок, які приносили звістку, що наближається великий день Христового Воскресіння. Джерело — http://bukcentre.cv.ua/component/content/archive.html.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від куку́ц «невеликий хлібець, який дають дітям у день нового року; пасочка (вид печива) Ж», куку́ци «вид страви» Ко; — запозичення з молдавської або румунської мови; рум. cocúţ «калачик» є похідним від cócă «тісто», пов’язаного з coáce «пекти», яке зводиться до нар.-лат. cocere (<лат. coquo, coquere) «варити, пекти»; необґрунтованим є виведення (Scheludko 136) від cocúţă «мала дитина; лялька».— Vrabie Romanoslavica 14, 156; DLRM 160, 162; СДЕЛМ 188.— Див. ще деко́кт, пекти́.

Переклад

Список перекладів