кибалка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	киба́лка	киба́лки
Р.	киба́лки	киба́лок
Д.	киба́лці	киба́лкам
З.	киба́лку	киба́лки
Ор.	киба́лкою	киба́лками
М.	киба́лці	киба́лках
Кл.	киба́лко*	киба́лки*

ки-ба́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кибал-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [keˈbɑlkɐ] (одн.), [keˈbɑlke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Кибалка

Значення

1. луб'яне кільце для зачіски; жiночий головний убір у вигляді високої пов'язки на головi, з двома довгими кінцями, якi спадали на спину. ◆ Розділивши волосся на дві половини і скрутивши кожну з них у джгут, жінка намотувала її на кибалку. Такі підкладки виготовляли з конопляного шнурка, скрученого полотна, дерева, лика, соломи. Накладали на голову, а опісля закручували на ній волосся. ◆ Поверх кибалки накладали очіпок, який пов'язували наміткою або хусткою. ◆ Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса Котляревський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: kiczka (pl) жін. Російськаru: кика (ru) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: кибалка