звізда
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | звізда́ | зві́зди |
| Р. | звізди́ | зві́зд |
| Д. | звізді́ | зві́здам |
| З. | звізду́ | зві́зди |
| Ор. | звіздо́ю | зві́здами |
| М. | звізді́ | зві́здах |
| Кл. | зві́здо* | зві́зди* |
звіз-да́
Іменник жіночого роду, відмінювання 1*d.
Корінь: -звізд-; закінчення: -а.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- зірка. ◆ Скрізь була пустиня — і діду довелось простувать по степах навмання, питаючи дороги то у сонця, то у звізд Олекса Стороженко ◆ На світі всячину я знаю, Хоть нікуди і не ходжу, І людям в нужді помагаю, І їм на звіздах ворожу Іван Котляревський ◆ У тім маленькім світі, що групувався довкола дому Кошицької, він був одною з ясніших звізд, уважався чоловіком розумним і досвідним Іван Франко ◆ А за ним у колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда Квітка-Основ'яненко
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
- звізди з неба хапати (знімати, здіймати тощо)
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Походе зі стсл. звѣзда, що походе з псл. *gvězda. На відміну від прикладів зіс сполукою *gvě-, відтворення псл. *gvězda, що звичайно різниться від зх.-слов. відповідників (поль. gwiazda, чеськ. hvězda тощо), є суперечливим у порівняльнім плані: споріднені форми — лит. žvaigždė «зірка», лтс. zvàigzne «те саме», д.-пруськ. svāigstan знах. в. одн. «сяяння, світло», осет. ævzīst/ævzestæ «срібло» — відповідають формам сх.- і пд.-слов. зразка, роблячи ймовірним відтворення псл. *zvězda, що згодом (унаслідок дисиміляції з наступними свистячими?) могло розвинутися в псл. *gvězda. Оскільки всіх форм зведено до однієї і.-є. *ĝhu̯oi̯- «блиск, сяяння», то форму слов. *gvězda розглядають як прояв кентумного отвердіння, для якого шукають причину або в унутрішніх передумовах (експресивність?), або в зовнішнім упливі (напр. з боку ілірийської мови).
Початок слова (і його головна морфема) відтворюють більш-менш однаково — з і.-є. *ĝhu̯oi̯- (*ĝu̯huаi̯-). Гірші справи з другим складником слова. Пробували відтворити *ĝhu̯oi̯d-d(h)ā, що мало на меті якнайповніше пояснити слов. форму, або *ĝhu̯oi̯-gzd(h)ā, навіяне балтійськими формами. Одначе -g- у лит. žvaigždė безумовно вторинне, тому не слід було на нього зважати. Також уторинною вважають і дзвінкість сполуки -zd- (балт. -žd-) порівняно з иншими мовами (див. вище). Можливо, в останніх мовах збереглася початкова форма *ĝhu̯oi̯-stā (тут другий складник сягає і.-є. *stā- «стояти»), тобто «нерухоме світило», чим первісні люде справедливо відокремлювали їх, наприклад, від сонця або місяця. Так само похідні від дієслова «стояти», а саме — і.-є. *stēr-/*stĕr-, означають зірок в инших і.-є. мовах. Викладене тут походження слов. *zvězda/*gvězda пояснила б не лише мотиви заміни (перехід до ексспресивнішої форми), а й спадковість межи слов. *zvězda/*gvězda і і.-є. *stēr-/*stĕr-, де останніх форм слов. мови не зберегли.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |
Джерела ред.
Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1980. Выпуск 7: *golvačь — *gyžati / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1975. — 224 с.