Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	діста́юся (-сь)	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась)	дістава́тимуся дістава́тимусь	—
Ти	діста́єшся	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась)	дістава́тимешся	діста́йся
Він Вона Воно	діста́ється	дістава́вся, (-всь) дістава́лася, (-лась) дістава́лося, (-лось)	дістава́тиметься	—
Ми	діста́єм(о)ся (-сь)	дістава́лися	дістава́тимем(о)ся (-сь)	діста́ймося (-сь)
Ви	діста́єтеся (-сь)	дістава́лися		діста́йтеся (-сь)
Вони	діста́ються	дістава́лися, (-лись)	дістава́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	діста́ючись
Дієприсл. мин. ч.	дістава́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

діс-та-ва-ти-ся

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

ді-ста-ва-ти·ся

Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — дістатися.

Префікс: ді-; корінь: -став-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

МФА: []
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [д'істава́ти^ес’а]

Семантичні властивості

Значення

переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю. ◆ Вони [робітники] хочуть, щоб не було багатих і бідних, щоб плоди праці діставалися тим, хто працює… Ленін, 7, 1949, 172 ◆ Оця десятина землі, густо засаджена розкішними кущами,… дісталась йому ще від батька. Михайло Коцюбинський, I, 1955, 189. ◆ Наталі Корсунь в гуртожитку дісталася невеличка кімнатка. Олесь Донченко, Шахта, 1949, 23.
// перен. Випадати на чиюсь долю. ◆ Вряди-годи єрусалимським теслям робота дістається, і яка?. Леся Українка, I, 1952, 442. ◆ Але ж могло статися й таке, що саме Валентинові Модестовичу дісталася б уся слава. Юрій Шовкопляс, Інженер, 1956, 157.
з труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися. ◆ Того ранку я діставався до Берникової хати майже цілу годину, хоч вона була й не дуже далеко від мене. Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 195. ◆ [Будівничий:] Моя порада ось яка: рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору. Леся Українка, II, 1951, 209. ◆ Пізно ввечері дісталися ми додому, стомлені, сердиті. Євген Кравченко, Квіти…, 1959, 155.
рідк. влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось. ◆ Дуже було б мені приємно дістатись у співробітники до сього журналу. Леся Українка, V, 1956, 379. ◆ Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику. Ольга Кобилянська, III, 1956, 301.
// Проникати в середовище кого-, чого-небудь. ◆ І ось той чоловік дістається між галицьку інтелігенцію, живе між нею. Іван Франко, XVI, 1955, 25. ◆ Місячний промінь скоріш не дістанеться // До океану глибокого дна, // Аніж не влучить стріла Артемідина // В серце безумця зухвале, палке. Леся Українка, I, 1951, 158.
з труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось. ◆ Письменник повинен усе відмічати, в його творах не повинно бути нічого неправдивого. І хоч би якою тяжкою ціною діставалася ця правда, він не може її обминати. Історія української літератури, I, 1954, 613. ◆ — До лиха з техвідділом! — Наринський відмахнувся, і Русевич зрозумів: зовсім не цікаво йому, якою ціною дісталася перемога. Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 163.
безос., кому, чому. одержувати покарання за що-небудь. ◆ А найбільше Тарасові тому дістається, бо він і не змовчить, і за сестер заступиться, і Степанкові сам здачі дасть. Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 32. ◆ Дарма есесівці ховались, у скелях щулились, — і там їх спинам добре діставалось, і їх арійським черепам. Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 162. ◆ Гірше у вірші дісталось козі: // З'їв її вовк у густій дерезі! Степан Олійник, Вибр., 1959, 173.
♦ Дістанеться (дісталося, буде і т. ін.) на горіхи (кислички, бублики і т. ін.) кому — хто-небудь одержить (одержав) покарання, когось покарають. ◆ — І тобі дістанеться на горіхи, — сказав він, рвонувши Мотрю так, що вона, наче груша, геть одлетіла. Панас Мирний, IV, 1955, 167.
потрапляти в складні умови, обставини. ◆ [Елеазар:] Сон мені грізний приснився — хто відгадає його? Наче я в руки дістався до ворогів найлютіших. Леся Українка, II, 1951, 144. ◆ Вуйко Юра в першу війну дістався в полон до Росії, а в революцію був у Червоній гвардії. Агата Турчинська, Зорі, 1950, 27.
// Вибиратися зі складних умов, обставин. ◆ Отак-то Когутик з Лисички сміявся, // Щасливий, що з кігтів на волю дістався. Іван Франко, XIII, 1954, 264. ◆ [Мартіті:] Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю. Леся Українка, III, 1952, 314.
тільки недок. пас. до діставати 1, 3.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: діставання дієслова: діставати

Етимологія

Від діставати + ся.

Переклад

переходити в чиє-небудь користування, ставати чиєюсь власністю

випадати на чиюсь долю

з труднощами йти, їхати, підніматися тощо до якого-небудь місця, предмета; добиратися

влаштовуватися куди-небудь, зараховувати себе до складу чогось

проникати в середовище кого-, чого-небудь
Англійська_en: penetrate ^(en)

з труднощами домагатися, досягати чого-небудь, здобувати щось

одержувати покарання за що-небудь

потрапляти в складні умови, обставини

вибиратися зі складних умов, обставин

пас. до діставати

діставатися

Зміст