дячина
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дячи́на | дячи́ни |
| Р. | дячи́ни | дячи́н |
| Д. | дячи́ні | дячи́нам |
| З. | дячи́ну | дячи́н |
| Ор. | дячи́ною | дячи́нами |
| М. | дячи́ні | дячи́нах |
| Кл. | дячи́но | дячи́ни |
дя-чи́-на
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 1a^° за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -дяч-; суфікс: -ин; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [dʲɐˈt͡ʃɪnɐ] (одн.), [dʲɐˈt͡ʃɪne] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- зменш.-пестл. до дяк. ◆ Бідолашний дячина не насмів ані кашлянути, ані закректати з болю, коли тяжкий дядько витеребився йому трохи не на голову та розіклав свої на мерзлі на снігу чоботи по обидва боки ного висків. М. В. Гоголь, «Різдвяна ніч» Джерело — uvan.org/uploads/narodna-volia/1941/Narodna-vola-1941-010.pdf.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |