деренчати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | деренч | деренча́в | деренча́тиму | — |
| Ти | деренчи́ш | деренча́в деренча́ла | деренча́тимеш | деренчи́ |
| Він Вона Воно |
деренчи́ть | деренча́в деренча́ла деренча́ло | деренча́тиме | — |
| Ми | деренчи́м(имо́) | деренча́ли | деренча́тимем(о) | деренчі́м (-імо́) |
| Ви | деренчите́ | деренча́ли | деренчі́ть | |
| Вони | деренча́ть | деренча́ли | деренча́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | деренчачи́ | |||
| Дієприсл. мин. ч. | деренча́вши | |||
| Безособова форма | — | |||
деренчати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.
Корінь: -деренч-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- * УФ: [деиреинча́ти]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- видавати уривчасті дрижачі звуки. ◆ Маланка… бухика по хаті, аж шибки деренчать. Михайло Коцюбинський, «II», 1955 р. ◆ Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули. Олесь Донченко, «IV», 1957 р.
- перен. звучати уривчасто; дрижати (перев. про голос). ◆ Простуджений його голос деренчав, мов тріснута посудина. Антон Хижняк, «Д. Галицький», 1958 р.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| видавати уривчасті дрижачі звуки | |
| |
| звучати уривчасто; дрижати | |
| |