двоїна
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | двоїна́ | — |
| Р. | двоїни́ | — |
| Д. | двоїні́ | — |
| З. | двоїну́ | — |
| Ор. | двоїно́ю | — |
| М. | двоїні́ | — |
| Кл. | двоїно́* | — |
дво-ї-на́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -дв-; суфікс: -о; корінь: -ї-; суфікс: -н; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- лінгв. граматична категорія числа, вживана для позначення двох осіб або парних предметів ◆ Нормативний характер двоїни в літературній мові було закріплено українським правописом 1929 року
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |