гріх
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | грі́х | гріхи́ |
Р. | гріха́ | гріхі́в |
Д. | гріхе́ві гріху́ |
гріха́м |
З. | грі́х | гріхи́ |
Ор. | гріхо́м | гріха́ми |
М. | гріху́ | гріха́х |
Кл. | гріху́ | гріхи́ |
грі́х
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гріх-.
Вимова ред.
- МФА : [ˈɦrˈix] (одн.), [ɦrʲiˈxɪ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- рел. порушення релігійно-моральних норм ◆ Заридала Катерина, …Промовила: «Не вернуся! Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою». Т. Г. Шевченко
- поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд [≈ 2] ◆ Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні. В. Козаченко
- у знач. присудк. сл. непорядно, недобре; недозволено [≈ 3] ◆ [Маруся:] Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать. Панас Мирний
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
порушення релігійно-моральних норм | |
поганий, непорядний вчинок | |
|
непорядно, недобре | |
Джерела ред.
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.