горюни
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | горюни́ |
| Р. | — | горюні́в |
| Д. | — | горюна́м |
| З. | — | горюни́ |
| Ор. | — | горюна́ми |
| М. | — | горюна́х |
| Кл. | — | горюни́* |
го-рю-ни́
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання мн. <ч 1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -горюн-; закінчення: -и.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- етн. східнослов’янський субетнос, що проживає на Слобожанщині поблизу міст Путивль та Білопілля. [▲ 1] ◆ "Отвязинами" називався звичай віддавати пироги в с. Линове (нині село Путивльського р-ну Сум. обл.), де мешкали горюни.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |