гончарка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гонча́рка	гонча́рки
Р.	гонча́рки	гонча́рок
Д.	гонча́рці	гонча́ркам
З.	гонча́рку	гонча́рки
Ор.	гонча́ркою	гонча́рками
М.	гонча́рці	гонча́рках
Кл.	гонча́рко*	гонча́рки*

гон-ча́р-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гончар-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. глина, з якої виготовляють посуд. ◆ немає прикладів застосування.
2. жін. ім. до гончар. ◆ У другій половині 1950-х, коли сини вже вчилися, Ольга Галактіонівна [Шиян] знову почала ліпити свої дивовижні свистуни. А позаяк артіль була вже підпорядкована художньо-промисловому комбінату, то до гончарки частіше заходили професійні художники.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: гонча́рня, гонча́рство, гончари́ще, гонча́р прикметники: гончарний дієслова: гончарюва́ти, гонча́рити

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Література

• Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.