гончарити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	гонча́рю	гонча́рїв гонча́ріла	ітиму	—
Ти	гонча́рш	гонча́рв гонча́ріла	гонча́рітимеш	гонча́р
Він Вона Воно	гонча́ріть	гонча́рів гонча́ріла гонча́ріло	гонча́рітиме	—
Ми	гонча́рім ( -имо)	гонча́ріли	гонча́рітимем(о)	гонча́рмо
Ви	гонча́ріте	гонча́ріли		гонча́рте
Вони	гонча́рть	гонча́ріли	гонча́рітимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ячи
Дієприсл. мин. ч.	гонча́рівши
Безособова форма	—

гончарити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна Відповідне дієслово доконаного виду — гончарюва́ти.

Корінь: -гончар-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. працювати як гончар. ◆ В артілі вона 【Ольга Шиян】 ліпила, обпалювала, розмальовувала горщики, гонча́рила, місила глину, а у вільну хвилину вдома ліпила свистульки — собі на втіху і людям на радість.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Гоча́р іменники: гончар, гончарка

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)