відчуженець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | відчу́женець | відчу́женці |
| Р. | відчу́женця | відчу́женців |
| Д. | відчу́женцеві відчу́женцю |
відчу́женцям |
| З. | відчу́женця | відчу́женців |
| Ор. | відчу́женцем | відчу́женцями |
| М. | відчу́женцеві відчу́женецю |
відчу́женцях |
| Кл. | відчу́женцю | відчу́женці |
від-чу́-же-нець
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: від-; корінь: -чуж-; суфікси: -ен-ець.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- якому чуже щось. ◆ Там [у публічних виступах] потрібно було викривати «ідейних відчуженців», вказувати на «чужородні тіла у здоровому організмі колективу» та вимагати вилучення їх
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |