вівчар

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вівча́р	вівчарі́
Р.	вівчарю́	вівчарі́в
Д.	вівчарю́ вівча́ре́ві	вівчаря́м
З.	вівчар	вівчарі́в
Ор.	вівчаре́м	вівчаря́ми
М.	вівчарі́ вівчарю́	вівчаря́х
Кл.	вівча́рю*	вівчарі́*

вів-ча́р

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вівч-; суфікс: -ар.

Вимова

• МФА : [ʋʲiu̯ˈt͡ʃɑr] (одн.), [ʋʲiu̯t͡ʃɐˈrʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан ◆ немає прикладів застосування.
2. той, хто займається вівчарством ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. чабан
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. пастух
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: вівчарик ін. іменники: вівця, вівчаренко, вівчариха, вівчарка, вівчарня, вівчарство прикметники: вівчарний, вівчарський дієслова: вівчарити

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: овчар, чабан

Список перекладів

Див. також

• вівчур

Джерела

• Словник УЛІФ: вівчар