один з чотирьох мотузочків, на яких підвішується колиска з мотузок. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]◆ Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечкиГанна Барвінок, «Опов…, 1902, 435» ◆ Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе Андрій Малишко, II, 1956, 126 ◆ Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска Микола Олійник, Леся, 1960, 49
ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]◆ І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, які сам, школярів і пішли Панас Мирний, «IV, 1955, 78)» ◆ На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн П. А. Загребельний, «Європа 45, 1959, 257»