Українська

ве́р-бич

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -верб-; суфікс: -ич.

Вербич

етн., рел., церк. шостий тиждень Великого посту. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ На Вербному тижні у церквах освячували вербові гілочки. , «Дидактичні матеріали для уроків української мови (диктанти, перекази, аудіювання, читання мовчки)», Долина, 2017

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: верби́ченька

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: [[ Російська\|]] ^(ru)

вербич