Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вгріба́ю	вгріба́в вгріба́ла	вгріба́тиму	—
Ти	вгріба́єш	вгріба́в вгріба́ла	вгріба́тимеш	вгріба́й
Він Вона Воно	вгріба́є	вгріба́в вгріба́ла вгріба́ло	вгріба́тиме	—
Ми	вгріба́єм(о)	вгріба́ли	вгріба́тимем(о)	вгріба́ймо
Ви	вгріба́єте	вгріба́ли		вгріба́йте
Вони	вгріба́ють	вгріба́ли	вгріба́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	вгріба́ючи
Дієприсл. мин. ч.	вгріба́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

вгрі-ба́-ти

Префікс: в-; корінь: -гріб-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
дієслова: вигріба́ти, вгріба́тися, загріба́ти

Список перекладів

вгрібати