ватрак
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ватра́к | ватраки́ |
| Р. | ватрака́ | ватракі́в |
| Д. | ватрако́ві ватраку́ |
ватрака́м |
| З. | ватра́к | ватраки́ |
| Ор. | ватрако́м | ватрака́ми |
| М. | ватраку́ | ватрака́х |
| Кл. | ватраку́ | ватраки́ |
ват-ра́к
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -ватр-; суфікс: -ак.
Вимова ред.
- МФА : [ʋɐˈtrɑk] (одн.), [ʋɐtrɐˈkɪ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- діал. кухонне вогнище надворі. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Етимологія ред.
Не зовсім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ātar- "вогонь", перс. āzar-, вірм. airem "горіти, палати", ос. art "вогонь", алб. vatrë, votrë "вогнище", ірл. áith "піч", можливо, також з рос. ватру́шка. Припускається також запозичення з давньоіранської мови через турецьке або циганське посередництво, а також виводиться від рум. vátră, що вважається здавна успадкованим з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виводиться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Література ред.
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.