вандрувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | вандру́ю | вандрува́в | вандрува́тиму | — |
| Ти | вандру́єш | вандрува́в вандрува́ла | вандрува́тимеш | вандру́й |
| Він Вона Воно |
вандру́є | вандрува́в вандрува́ла вандрува́ло | вандрува́тиме | — |
| Ми | вандру́єм(о) | вандрува́ли | вандрува́тимем(о) | вандру́ймо |
| Ви | вандру́єте | вандрува́ли | вандру́йте | |
| Вони | вандру́ють | вандрува́ли | вандрува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | вандру́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | вандрува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | вандро́ваний | |||
| Безособова форма | вандро́вано | |||
ван-дру-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -вандр-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [ʋɐndrʊˈu̯ɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- зах. мандрувати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje
Переклад ред.
| Список перекладів | |