Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	вальку́ю	валькува́в	валькува́тиму	—
Ти	вальку́єш	валькува́в валькува́ла	валькува́тимеш	вальку́й
Він Вона Воно	вальку́є	валькува́в валькува́ла валькува́ло	валькува́тиме	—
Ми	вальку́єм(о)	валькува́ли	валькува́тимем(о)	вальку́ймо
Ви	вальку́єте	валькува́ли		вальку́йте
Вони	вальку́ють	валькува́ли	валькува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	вальку́ючи
Дієприсл. мин. ч.	валькува́вши
Безособова форма	валько́вано

валькувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -вальк-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

робити стіни будівель із вальків глини. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

робити стіни будівель із вальків глини

обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини

валькувати