буча
|
Див. також Буча. |
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бу́ча | бу́чі |
| Р. | бу́чі | бу́ч |
| Д. | бу́чі | бу́чам |
| З. | бу́чу | бу́чі |
| Ор. | бу́чею | бу́чами |
| М. | бу́чі | бу́чах |
| Кл. | бу́че* | бу́чі* |
бу́-ча
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -буч-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [ˈbut͡ʃɐ] (одн.), [ˈbut͡ʃʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- великий крик, галас, тривога. [▲ 1] ◆ Оришка забила бучу: — Як се так? Чого се так? Панас Мирний
- сварка, колотнеча. ◆ Як же зчепились вони — така буча збилася, що ледве розняли їх Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |