буча
|
Див. також Буча. |
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бу́ча | бу́чі |
| Р. | бу́чі | бу́ч |
| Д. | бу́чі | бу́чам |
| З. | бу́чу | бу́чі |
| Ор. | бу́чею | бу́чами |
| М. | бу́чі | бу́чах |
| Кл. | бу́че* | бу́чі* |
бу́-ча
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -буч-; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА : [ˈbut͡ʃɐ] (одн.), [ˈbut͡ʃʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- великий крик, галас, тривога. [▲ 1] ◆ Оришка забила бучу: — Як се так? Чого се так? Панас Мирний
- сварка, колотнеча. ◆ Як же зчепились вони — така буча збилася, що ледве розняли їх Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |