буртувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бурту́ю	буртува́в	буртува́тиму	—
Ти	бурту́єш	буртува́в буртува́ла	буртува́тимеш	бурту́й
Він Вона Воно	бурту́є	буртува́в буртува́ла буртува́ло	буртува́тиме	—
Ми	бурту́єм(о)	буртува́ли	буртува́тимем(о)	бурту́ймо
Ви	бурту́єте	буртува́ли		бурту́йте
Вони	бурту́ють	буртува́ли	буртува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бурту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	буртува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бурто́ваний
Безособова форма	бурто́вано

бур-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бурт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊrtʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех. складати в бурти (в 1 знач.). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буртувати