бундючний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	бундю́чний	бундю́чна	бундю́чне	бундю́чні
Р.	бундю́чного	бундю́чної	бундю́чного	бундю́чних
Д.	бундю́чному	бундю́чній	бундю́чному	бундю́чним
З.	бундю́чного (іcт.) бундю́чний (неіст.)	бундю́чну	бундю́чне	бундю́чних (іст.) бундю́чні (неіст.)
О.	бундю́чним	бундю́чною	бундю́чним	бундю́чними
М.	бундю́чнім бундю́чному	бундю́чній	бундю́чнім бундю́чному	бундю́чних

бун-дю́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бундюч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. надмірно чванливий, пихатий. ◆ Не вподобала а Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною... Панас Мирний
2. дуже багатий; пишний, розкішний. ◆ — Не хотів я справляти бундючного весілля, а воно таки само справилось Нечуй-Левицький
3. пишномовний. ◆ Демагоги виголошують гучні промови, та водночас уважно стежать за тим, яке враження їх бундючні слова справляють на слухачів Шовкопляс

Синоніми

1. гордовитий, чванливий, пихатий
2. пишний, розкішний
3. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —

Гіпероніми

1. —
2. —
3. —

Гіпоніми

1. —
2. —
3. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: бундючність прикметники: дієслова: бундючитися, бундячитися прислівники: бундючно

Етимологія

Від ??

Переклад

надмірно чванливий, пихатий
Російськаru: напыщенный (ru); спесивый (ru), надутый (ru) (іноді) чванный (ru), (крайне щепетильный в поведении, обращении) чопорный (ru)

дуже багатий; пишний, розкішний
Російськаru: пишный (ru)

пишномовний
Російськаru: напыщенный (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: бундючний